Зміст статті
- Боротьба за суверенітет та радянський період (XX століття)
- Радянська уніфікація
- Бофони: гроші українського підпілля
- Відновлення незалежності: від купонів до гривні (1991–1996)
- Епоха гіперінфляції: як купоно-карбованець рятував економіку
- Як і де друкували перші гривні
- Реформа 1996 року: два тижні, що змінили гроші
- Шаг чи копійка: як обирали назву монети
- Гривня у XXI столітті: випробування, захист та цифрова ера
- Еволюція фізичного захисту банкнот гривні
- Від паперового купона до е-гривні
Власна грошова система — це не просто засіб розрахунку, а один із найважливіших атрибутів державного суверенітету. Коли Україна виборювала свою незалежність у революційних подіях початку XX століття та відновлювала її наприкінці 1990-х, створення власних грошей завжди ставало доказом того, що країна бере відповідальність за власну економіку та майбутнє. Це історія про те, як крізь визвольні змагання, радянську окупацію, воєнне підпілля, гіперінфляцію 90-х та цифрову революцію українці йшли до сучасної стійкої гривні.
Боротьба за суверенітет та радянський період (XX століття)
Перші гроші визвольних змагань: відродження гривні та тризуба
Першу спробу випустити власні гроші у XX столітті зробила Українська Народна Республіка наприкінці 1917 року — це була банкнота 100 карбованців за ескізом видатного графіка Георгія Нарбута. Саме на ній уперше з'явився тризуб Володимира Великого — ще до того, як його офіційно затвердили гербом України. Через поспіх банкноти друкували на звичайному жовтуватому папері без захисту, через що в народі їх швидко охрестили «яєшнями». Вже навесні 1918 року уряд запровадив нову валюту — гривню, а замість металевих монет через брак металу тимчасово випустили паперові гроші-марки (шаги).
Прийшовши до влади у квітні 1918 року, гетьман Павло Скоропадський повернув як основну грошову одиницю карбованець, але не скасував випуск гривень. Їхній друк замовили в Берліні: німецька друкарня виготовила вишукані купюри з водяними знаками складного дизайну, які за рівнем захисту та якістю поліграфії зовсім не поступалися провідним валютам Європи.
У буремних 1919–1920 роках за Директорії Симона Петлюри через постійний зсув лінії фронту уряд був змушений безперервно евакуйовувати друкарні між Кам'янцем-Подільським, Луцьком та Варшавою. Гострий брак готівки спричинив унікальний феномен: понад 300 українських міст і містечок від Одеси до Житомира почали випускати власні місцеві гроші та розрахункові чеки для щоденних потреб населення.
Радянська уніфікація
З остаточною окупацією України більшовиками власна монетарна система була втрачена на майже 70 років. Українці користувалися радянським рублем (який офіційно перекладали як «карбованець»). Перші радянські рублі, які в народі називали «більшовицькі тисячки», запроваджені Раднаркомом на землях Радянської України, мали жалюгідний, як і радянська система, курс. Це призвело до декількох монетарних реформ, але нічого сутнісного з того не вийшло. Система мала свої специфічні атрибути — наприклад, незвичні для європейських валют банкноти номіналом 3 карбованці. Проте жодної фінансової самостійності республіка не мала, а всі емісійні рішення ухвалювалися централізовано в Москві. І навіть попри це, слабкість валюти і постійний дефіцит стимулював паралельне використання відрізних купонів.
Бофони: гроші українського підпілля
У тривалій боротьбі за незалежність гроші слугували не лише засобом платежу, а й інструментом підтримки спротиву. У 1930–1950-х роках вояки ОУН та УПА використовували «бофони» (скорочено від «бойовий фонд») — однобічні або двобічні підпільні грошові документи з національною символікою, які видавали цивільним в обмін на продукцію, одяг чи медикаменти.
Загалом, за 1939-1954 роки виготовлено близько 500 різновидів бофонів, які перебували у вжитку щонайменше у дванадцяти областях України та Білорусі, а також частково на території Австрії, Німеччини, Польщі, Словаччини та Чехії. Творцем найвідомішої серії бофонів – Волинської (1945-1946 років) – став один із найталановитіших графіків ХХ століття Ніл Хасевич.
Відновлення незалежності: від купонів до гривні (1991–1996)
1992 рік: перші гроші незалежної України
Після проголошення незалежності 1991 року Україна ще певний час користувалася радянським рублем. Але рублів у країні бракувало — Центробанк Росії просто перестав постачати готівку. Щоб економіка не зупинилася, 10 січня 1992 року в обіг ввели тимчасові гроші — купоно-карбованці.
Спочатку купон коштував 1,45 радянського рубля і навіть трохи зміцнів. Але це тривало недовго. 12 листопада 1992 року указом президента Леоніда Кравчука рубль остаточно вивели з обігу, і карбованець став єдиними законними грошима України.
Епоха гіперінфляції: як купоно-карбованець рятував економіку
Карбованець спершу задумувався як тимчасове рішення — «на кілька місяців», поки не буде готова повноцінна валюта. Але тимчасові гроші затрималися на чотири роки, і за цей час пережили одну з найсильніших хвиль здорожчання цін в історії Європи:
| Рік | Наскільки зросли ціни за рік |
| 1993 | у 102 рази (інфляція 10 156%) |
| 1994 | у 5 разів (інфляція 401%) |
| 1995 | майже втричі (інфляція 182%) |
Простими словами: те, що коштувало 100 карбованців на початку 1993 року, наприкінці того самого року коштувало вже понад 10 000 карбованців. Наприкінці 1992 року найбільшим номіналом була банкнота в 1000 карбованців, у травні 1993 року з'явилися 100 000 карбованців, а в 1994–1995 роках у повсякденний обіг увійшли банкноти номіналом 100 000, 200 000, 500 000 та 1 000 000 карбованців (а пізніше й до 1 000 000 000 у безготівковому розрахунку) — час, коли кожен українець мимоволі став мільйонером.
Через неконтрольований друк грошей для покриття нестачі в бюджеті та підтримки збиткових підприємств карбованець стрімко втрачав вартість буквально щотижня.
Як і де друкували перші гривні
Мало хто знає, але гривню почали готувати задовго до її запровадження. Ще 1992 року, коли карбованець тільки з'явився, перші банкноти за ескізами українських художників Василя Лопати та Бориса Максимова надрукували за кордоном — у Канаді та Великій Британії. Частину перших монет також карбували за межами України — власного монетного двору ми тоді ще не мали.
Поступово ситуація змінилася:
- У 1994 році у Києві запрацювала Банкнотна фабрика;
- У жовтні 1996 року в Малині Житомирської обл. відкрили Фабрику банкнотного паперу;
- У 1998 році у Києві відкрили Монетний двір.
Відтоді Україна отримала власну інфраструктуру для виробництва національної валюти.
Реформа 1996 року: два тижні, що змінили гроші
25 серпня 1996 року президент Леонід Кучма підписав указ «Про грошову реформу в Україні». Саму реформу провели швидко й чітко — з 2 по 16 вересня 1996 року, лише за два тижні.
Українцям обмінювали старі карбованці на нові гривні за курсом 100 000 карбованців за 1 гривню. Обмін пройшов без конфіскацій та обмежень — перерахували все: зарплати, пенсії, вклади в банках, ціни в магазинах.
В обіг випустили банкноти номіналом 1, 2, 5, 10, 20, 50 і 100 гривень, а також розмінну монету — копійки номіналом 1, 2, 5, 10, 25 і 50. Перший офіційний курс новенької гривні становив приблизно 1,76–1,86 грн за долар США.
Шаг чи копійка: як обирали назву монети
Якщо вибір назви "гривня" для національної валюти України відбувся без суперечок, то потенційна назва сотої частини банкноти викликала жваву дискусію.
Розглядалися такі назви, як "сотий", "резана", "бофон", "цент", "куна", "гріш" та "шаг". Саме шаги мали увійти в обіг разом із гривнею. Навесні 1992 року до Луганського верстатобудівного заводу навіть надійшли з Києва ескізи розмінних монет – 1, 5, 10 та 25 шагів – та була відкарбована перша пробна партія.
Проте комуністичне лобі наполягло на назві "копійка", яка використовувалася в срср, російській імперії і московському царстві. 2 березня 1992 року Постановою Президії Верховної Ради України затверджено назву “копійкаˮ та відповідно замінено назву “шагˮ на попередньо отриманих ескізах.
Перші серійні копійки карбувалися на Луганському верстатобудівному заводі та частково на монетному дворі Італії. Випущено номінали вартістю 1, 2, 5, 10, 25 і 50 копійок
Гривня у XXI столітті: випробування, захист та цифрова ера
Через кризи й випробування війни
Гривня з'явилася як символ стабільності, але легкого життя їй не дісталося. За майже 30 років вона пройшла через кілька серйозних випробувань:
- 1998 рік — фінансова криза в Росії відразу вдарила і по Україні: курс подорожчав із 1,8 до понад 3,4 грн за долар.
- 2008–2009 роки — світова фінансова криза: курс піднявся приблизно з 5 до 8 грн за долар.
- 2014–2015 роки — Революція Гідності, анексія Криму та війна на Донбасі. Тоді Національний банк відмовився від фіксованого курсу й перейшов на плаваючий — той, що діє й сьогодні.
- 2022 рік — повномасштабне вторгнення. Спочатку Нацбанк тимчасово зафіксував курс, аби втримати стабільність у найважчі перші місяці війни, а згодом поступово повернувся до гнучкішого регулювання.
Еволюція фізичного захисту банкнот гривні
Разом із кризами мінялася й сама гривня — точніше, її фізичний захист. Перші банкноти 1996 року друкували переважно з відносно простим на той час набором захисту — водяними знаками у формі тризубів. Частину другого покоління банкнот ще друкувала британська компанія De La Rue, а решту тиражу вже готував власний Банкнотно-монетний двір НБУ, який з середини 1990-х поступово взяв на себе весь випуск національної валюти.
У 2003–2007 роках в обіг вийшло третє покоління банкнот — вони стали меншими за розміром і отримали складніший захист. А в 2014–2019 роках з'явилося четверте покоління з "віконною" захисною стрічкою та елементами SPARK, які змінюють колір і малюнок залежно від кута нахилу купюри. Сьогодні кожна сучасна банкнота гривні має понад 20 таких елементів. У 2024 році, вже під час повномасштабної війни, Нацбанк почав вводити в обіг модифіковані банкноти з написом «Слава Україні! Героям слава!».
Від паперового купона до е-гривні
Паралельно з удосконаленням банкнот Україна здійснила колосальний цифровий стрибок. Від бідного паперу купонів 90-х років країна пройшла шлях до статусу одного зі світових лідерів за часткою безготівкових платежів та швидкістю впровадження цифрових гаманців Apple Pay і Google Pay. Сьогодні Національний банк України працює над проєктом «е-гривні» — цифрової форми national валюти, яка покликана стати наступним етапом в еволюції українських грошей.
Шлях українських грошей протягом XX та XXI століть — це дзеркало боротьби самої держави. Від перших карбованців Нарбута та повстанських бофонів Хасевича до купонів 90-х і сучасної високотехнологічної гривні — українські гроші завжди підтверджували право нашої країни на власну долю. Попри кризи, інфляцію та війну, гривня довела свою стійкість, залишаючись непорушним символом української незалежності.
